Шкло

Село Шкло (тепер - с.м.т. Шкло) в Яворівському повіті, лежить 12 км. на схід від Яво­рова, де є залізнична станція, повітовий суд та інші повітові установи; 37 км на північний захід від Львова, 14 км. на північ від Каменоброду. На півдні є Молошковичі, Мосберґ і Брухналь, на заході Вільшаниця і Новий' Яжів, на півночі Стариська, на сході Воля Доб-ростанська. На північно-східно­му кутку села є джерело Параска, з якого випливає ріка Шкло, пливучи через  північну части ну простору в напрямі Нового Яжева. В південній стороні села випливає потік Руський, на південь від нього потік Пониква. Обдва потоки пливуть на захід і впадають до Гноєнця, лівої притоки Шкла. Про Шкло є пись­мова згадка з XIV ст. Найви­щий пункт Гряда, 229 м.

Головна частина села лежить від північної сторони ріки в до­лині Шкла. До двірського обшару належало в 1880 р. 12 морґів орної ріллі, 64 морґи лук та го­родів, 14 пасовищ, 1087 лісів. Селяни мали 1199 орної ріллі, 671 лук та городів, 397 пасо­виськ, 247 лісу. До села належать присілки Бірки, Мельни­ки, Солиги, Стені, Когути, Хомечки і Стадники,

У 1859 р. в цілому селі було 1205 душ, в 1879 р. - 1528 душ, на основі «Словніка Геогр.» в 1880 р. було в громаді 1597 мешканців, 7 домів і 31 мешканець при дворі. В тому часі було в селі 1504 греко-католиків, 54 римо-католиків, 4 жиди, 28 інших віровизнань; в тому 1465 українців, 161 поляк, 2 німців. Отже українцям забрано 39 душ; всіх жидів та людей інших віро­визнань зачислено до поляків, зареєстровано тільки двох німців.

Українська католицька парохія в місці. Церква дерев'яна, преподобної Параскеви, збудо­вана в 1732 р. на кошти Івана Сапіла. В 1937 р. в парохії було : 2234 греко-католиків, 98 римо-католиків, 10 протестантів, 14 жидів.

Парохи: в p. 1859, 1879 - о. Ігнат Кучинський, нар. 1807 p., рукоп. 1832, безженний; в 1878 р. - сотрудник о. Корнелій Груш-кевич. Після нього - сотрудник о. Володимир Ринявець, о. Антон Гординський, в XX ст. - о. Модест Горницький, жонатий, любитель музики. Сам зорганізував орке­стру з сільської молоді, з якою давав концерти не тільки в селі, але також і в сусідніх селах. Зго­дом - о. Андрій Михаліха.

Парохія мала 36 моргів і 1523 сажнів орного поля, 18 морг і 1056 сяжнів лук, 12 морґів і 676 сяжнів пасовиськ, 20 морґів і 263 сажнів зарослого сосниною піско­вого поля, непридатного до засі­ву. Парохія побирала зі скарбо-ваних лісів у Склі 9 метрів твер­дого і 9 м'якого дерева на опа­лення; з релігійного фонду додат­ку 193 зол. 11 крейцарів австр. валюти.

рігся напис: «Создань бьість

Храм сей преподобной Параскевіи місяця Юнія дня З, РБ 1732. Блаженньїмь присно ломинае-мнмь ктиторомь святого храма єсть САПИЛО ИВАНЬ, Гаинь Ко-яченько".

У 1859 р. була школа тривіяльна. Учитель Йосиф Царевич. В 1880 р. було 1-клясова етатова школа, громадська позичкова каса з 131 злр., два водні тарта­ки. За часів Речі Посполитої село належало до коронних дібр яворівського староства.

У селі є джерело сірчаної води, дуже давнє. В 1578 р. з наказу короля Стефанія Баторія дослід­жував і описав його королівській лікарні пізніше видив гіпис цих джерел  Еразм Сикст, Львовчик в Замостю 1617 р. Також ко­роль Ян Собєський цікавився во­дами в Шклі, сподіваючись зас­тупити ними купелі у Франції, куди їздила його дружина Марисенька. Мабуть хотів король спи­нити розтратність своєї дружини, що за часто їздила до Франції. Описували Шклівські води дослі­дники і в наступних століттях. Варто згадати опис цих вод Ульриха Вердума, німецького ман­дрівника по Європі: «Це довге село, що тягнеться в східному на­прямі попри узгір'я. Недалеко на схід від озера стоїть дерев'яний костел. В серпні минулого року (1670) великий пісковий горбок, перемінився в озеро внаслідок землетрусу. Коли цей горбок з вели­ким лоскотом запасся, вибух­нула вода з такою кількістю, що залила довкільні поля. Озеро мало близько 600 кроків обво­ду, можна було бачити доклад­но свіжу пропасть із запаленого горбка. Вода була прозора й дуже глибока. В ній було чути й мож­на смакувати сірку. Без сумні­ву сірчані джерела, що укрива­ються під землею, викликали землетрус. На віддаль стріли з мушкета від того місця в долині була теж криниця, з якої вибу­хала чиста сірка з водою, так що здалека вітер доносив її запах».

У Склі була колись фабрика паперу. Австрійський уряд улаштував тут, радше на теремі Нового Яжева лазнички для хво­рих військовиків, а в Склі по­будовано приватні лазнички, що в 80-их pp. минулого сто­ліття не надзвичайно проопе­рували.

У 1882 р. тут народився письменник Ярослав Гординсь­кий.

За радянської окупації влаш­товано колгосп, в якому було розвинуто льонарство і молочне тваринництво. В 1965 р. розпо­чато будівництво Яворівського сірчаного комбінату. В селі є се­редня школа, бібліотека і Народ­ний дім.

За матеріалами регіонального збірника

«ЯВОРІВЩИНАІ

КРАКОВЕЧЧИНА»

(Нью-Йорк - Париж -

Сідней - Торонто, 1984)